Світова історія архітектури схожа на скриньку з коштовностями.
У ній знайдеться місце і діамантовим намистам, і кільцям з величезними смарагдами.
Але трапляються й зовсім особливі прикраси — дивні, сміливі, позачасові.
Саме до таких феноменів належить італійський архітектор, дизайнер,
письменник і автогонщик Карло Молліно.
Карло Молліно вважають одним із найеклектичніших архітекторів ХХ століття —
він поєднував модернізм, сюрреалізм і глибоку повагу до традицій.
Багато дослідників переконані: якби Молліно зосередився виключно на архітектурі,
він міг би створити сотні знакових проєктів.
Однак доля розпорядилася інакше — в його архітектурному портфоліо
менше десяти реалізованих будівель.
Та кожна з них без перебільшення стала подією.
У 1960-х роках до Молліно звернувся його близький друг — Феліче Гареллі.
Йому була потрібна допомога у, здавалося б, суто технічній справі:
перенести дерев’яну комору XVII століття з одного альпійського села на інше.
Будівлю було придбано у 1962 році за 850 000 італійських лір.
Для архітекторів післявоєнної Італії реконструкція історичних будівель
часто ставала способом зберегти культурну памʼять регіону.
«А чому б і не допомогти старому другу?» — відповів Молліно.
Втім, обмежуватися простим «переїздом» він не збирався.
Архітектор розпочав масштабну реконструкцію,
яка зрештою перетворила стару комору на справжній житловий витвір мистецтва.
Так з’явився Casa Garelli — «будинок-мандрівник»,
один із найяскравіших прикладів альпійської архітектури ХХ століття,
присвячений творчості Карло Молліно.
Casa Garelli вважають архітектурним маніфестом Молліно —
поєднанням традиційної альпійської логіки та авторського авангардного мислення.
Першим кроком архітектора стала повна зміна фундаменту.
Молліно повернувся до витоків — використав масивну кам’яну кладку,
на яку встановив гранітні «гриби».
Вони захищали дерев’яний зруб від вологи, корозії та гризунів —
традиційне рішення для Альпійського регіону.
Втім, без авторських експериментів не обійшлося.
У фундаменті з’явилися характерні вузькі витягнуті вікна —
так звані «очі», які стали однією з впізнаваних деталей будинку.
Будівлю зробили триповерховою.
На другий рівень вела зовнішня сходи,
виконана з бетону, модрини та сталі.
Попри сучасні матеріали,
вона органічно вписалася у традиційний альпійський ландшафт.
Планування було максимально практичним:
перший поверх віддали під спільні зони,
другий — під спальні.
А краєвиди з вікон стали невідʼємною частиною житлового простору.
Для Молліно архітектура не закінчувалась стінами —
він створював цілісний життєвий сценарій разом з меблями та деталями.
Карло Молліно прагнув абсолютної унікальності.
Саме тому більшість меблів для Casa Garelli
він спроєктував власноруч.
Сьогодні оригінальні предмети інтер’єру Молліно
продаються на аукціонах за десятки,
а інколи й сотні тисяч доларів.
Зараз також читають:
- Фаберже: спадщина ювелірної династії
- Будинок Розі Хантінгтон-Уайтлі в Лос-Анджелесі
- Літні тренди у дизайні інтер’єру
- Лі Галлі — резиденція Рудольфа Нурєєва
- Будинок Леонардо Ді Капріо: екскурсія
- Новий будинок Мадонни: деталі інтер’єру